Шкільна освіта

У шкільної освіти є кілька важливих проблем, без вирішення яких якісних зрушень не буде.

По-перше, низька зарплата вчителів. Багато про це говориться, вже і набридло, але вирішувати таки треба.

По-друге, велика кількість дітей у класах міських (часом і селищних, сільських) шкіл. Оптимальна кількість учнів - 16-18 у класі (перевірено досвідом), аж ніяк не 30-34, як це зараз часто-густо є. Демографічний спад надає можливість зменшити кількість дітей у класах, що дозволить покращити якість освіти у школі і збільшити кількість учительських робочих місць. Щодо додаткових робочих місць, можу додати ще одне. Згадайте, коли ми вчилися у школі, уроки у нас відбувалися, навіть, якщо учитель захворів. Зараз відбуваються дивні речі, коли уроків англійської мови у спеціалізованій школі нема впродовж двох місяців, бо вчитель звільнився і нема заміни. Можна запровадити у великих містах посади змінних учителів для, скажімо, 5-10 шкіл, що розташовані поряд, або у районних відділах освіти була б картотека, користуючись якою директор міг би викликати на місце хворого вчителя змінного колегу. Тоді б учні не відставали від шкільної програми, а педагогічні колективи могли б поповнюватись кваліфікованими кадрами.

По-третє, існує проблема невідповідності шкільних знань практичним потребам людини. Для чого величезну кількість фактажу завантажувати в голови дітей, якщо більшість цих знань їм не потрібна? Адже такого об"єму знань, який лежить у Інтернеті (а є ще книги, диски, бібліотеки), не здатна помістити жодна наймудріша голова, отже, у кожній школі кожен учень повинен мати доступ до всесвітньої мережі, щоб розширювати при потребі свої знання. Вчитель власне повинен заохочувати дітей до самостійного пошуку додаткових знань, має право на існування оцінка, яка б показувала вищий, ніж шкільний звичайний, рівень знань. Тобто, при п"ятибальній системі це могла б бути шестірка, як визнання прагнення дитини до Знання. Таку оцінку в атестат могли б отримувати учні-переможці обласних (і вище) олімпіад. Це була б оцінка-вийняток для обдарованих і працюючих над своєю освітою дітей.

По-четверте, управління школою можна вдосконалити, поступово відходячи від радянської моделі "директор - районний відділ освіти - обласний відділ освіти - міністерство освіти". Директор може стати менеджером, а керувати школою повинна навчальна рада (згідно статуту, який вона розробляє, затверджує і змінює), у складі якої: менеджер (призначає відповідний відділ освіти), директор з навчання і виховання (обирається трудовим колективом) , інспектор району (повинен обиратися представниками учительських колективів на 3 роки), голова батьківської ради школи (обирається батьківською радою), президент учнів школи (обирається учнями із старшокласників 8-11 класів). Найважливіші рішення (наприклад, щодо змін до статуту) повинні прийматися одноголосно у результаті погодження позицій усіх членів навчальної ради, менш важливі рішення - простою більшістю голосів.

У теперішній школі часто буває так, що більшість дітей з величезними труднощами засвоюють новий матеріал, що свідчить про фізіологічну неготовність сприймати закладений у матеріалі рівень абстракції і узагальнення. Чому б не орієнтувати освіту на достатній для загального розвитку рівень готових знань (для цього треба до розробки шкільних програм з різних предметів залучити велику кількість практикуючих вчителів, а не міністерських чиновників), спрямувати більше зусиль на розвиток творчих здібностей дітей у тих галузях, де вони обдаровані Богом. Колишню систему будинків школярів можна б і відродити, або ж надати можливість у своїй школі дітям займатися у гуртках (шахи, волейбол тощо) за невелику оплату. Інформація про гуртки, факультативи, гранти обов"язково повинна бути доступною, розповсюдженням її і повинні займатися районні та обласні відділи освіти через пресу, громадське телебачення, оголошення у школах.

Бути чи не бути платним послугам у системі шкільної освіти? На мою думку, без них сьогодні неможливо обійтися. Звичайно, базова якісна освіта повинна бути безкоштовною. Але, якщо батьки класу наполягають на поділі учнів на групи для вивчення математики, української мови, фізики тощо, то чому б не надати їм такої можливості за їхні ж гроші. Адже очевидно, що держава не може зробити клас з 8 дітей, а розбити клас, що нараховує 16 учнів, на дві групи для кращого засвоєння якихось предметів за бажанням батьків і їх згодою оплачувати додаткову учительську годину - це держава може дозволити, звільняючи від оподаткування такі послуги. Без сумніву, однак, що учитель не повинен займатися репетиторством для своїх же учнів (хоча може бути репетитором для інших дітей, яких він не вчить у своїй школі). І проблема впирається знову у достойну зарплатню, бо вчитель, щоб вижити у непростих умовах, просто змушений так чинити, беручи хабар у завуальованій формі.

Для якісних освіти і виховання учнів молодших класів величезне значення має хороше дошкільне виховання. Чому б не прирівняти вихователів дитячих закладів до статусу учителя і дещо вдосконалити систему дошкільного навчання і виховання. До України за останні десять років прийшло багато інноваційних програм навчання дітей (наприклад, "Крок за кроком", "Обличчям до дитини"), які можна адаптувати і використовувати у дошкільній освіті і вихованні. Вихователю, що займається з дітьми згідно цих програм, доводиться багато працювати над виготовленням для своїх вихованців цікавого і доступного матеріалу про навколишній світ, прищеплювати практичні навички для життя, виховувати маленьку людину у дусі колективізму і суспільної взаємодопомоги. Дітям, що пройшли таку "школу" у дитячому садку легше навчатися у молодшій школі, ніж їхнім одноліткам, які прийшли у школу із сім"ї чи ,навіть, звичайного садка.. Отже, такий вихователь достойний називатися учителем із всіма наслідками, що випливають з цього (заробітна плата, виплати, відпустка, пенсія і т.д.). Все вище написане про вищу заробітну плату, кількість дітей у класах (в садку - групах), відповідність програм навчання та виховання віковому фізіологічному розвитку дітей, платні послуги з певними варіаціями стосується і дошкільної освіти.

Якісна шкільна освіта повинна бути доступною для дітей-сиріт, напівсиріт, дітей з малозабезпечених сімей. Система державних грантів повинна охоплювати таких дітей, щоб вони мали безкоштовний доступ до додаткових платних освітніх послуг.

Проблемою є також тестування випускників і вступ до вузів - ось де найбільше зловживань і корупції. Письмові іспити повинні проводитись анонімно, а усні - із залученням представників батьківської ради школи. Дитина і її батьки, якщо вони не згодні з екзаменаційною оцінкою, можуть подати заяву про переекзаменування до апеляційної комісії, у склад якої повинні входити інспектор району, педагоги інших шкіл, представники батьківської ради школи.

Усі ці проблеми неможливо вирішити без змін до законодавства України і нормального фінансування.